Народні умільці. Петриківський розпис
Декоративний розпис – це один з видів декоративно-прикладного мистецтва, що передбачає сюжетні зображення й орнаменти, які створюються засобами живопису на стінах та інших частинах архітектурних споруд, а також на ужиткових предметах.Останнім часом декоративний розпис виконують також на папері, полотні, картоні й експонують на художніх виставках як твори станкового мистецтва.
Протягом багатьох століть у різних регіонах України формувалися місцеві школи декоративного розпису зі своїм характером виконання орнаментальних мотивів, здебільшого рослинних: квітів, дерев, стебел, плодів.
Найбільшим центром українського декоративного живопису, де склалася своя школа, є село Петриківка, що на Дніпропетровщині. Малюнки петриківських майстрів – це імпровізації виконані легко та віртуозно. Художники використовують саморобні пензлі, анілінові, акварельні, темперні або гуашеві фарби, розведені на яєчному жовтку.
Петриківський розпис широко відомий не тільки в нашій країні, але далеко за її межами.
Цей вид мистецтва не характерний для Волині. Але у нас в Ківерцівському районні є єдина мастриня петриківського розпису – це Мельник Любов Федорівна. Яка створює справжні чудеса і витвори краси на дереві.
Народилася Любов Федорівна у 1965 році і проживає в селі Домашів. Вона інвалід І групи.
Працює Люба, як каже, під настрій. За роботу сідає пізно ввечері, коли батьки і бабуся вкладуться спати, і ніхто не заважає їй творити. Влітку працює переважно на веранді. Тут її робочий кабінет. Тут сонячно і просторо, а у вікна зазирають квіти, городнє зело – то ж руки самі беруться за пензлик. До речі, він у майстрині особливий - з котячої шерсті. М’яка шерсть гарно “кладе” фарбу на дошку. А оскільки придбати такий складно, то Люба виготовляє сама.
Майстриня закінчила заочні курси в Київському освітньо – художньому центрі “Оберіг”. Спершу здобула там фах викладача малювання, а вже згодом – свідоцтво майстра художнього розпису.
- Мені завжди чомусь хотілося малювати. Пригадую, ще в диитинстві лежу у лікарні і вимальовую на папері людей, звірів, квіти. А коли вчилася у Самбірському швейному училищі, то най більше любила уроки моделювання, бо на них можна було дати волю фантазії. Хотіла після закінчення училища іти далі вчитися, стати дизайнером одягу, але перешкодило здоров’я.
Зустріч з вчителькою Світланою Миколаївною змінила життя дівчини, наповнила його змістом. Їй запропонували вести гурток художнього розпису.
Люба довго готувалася до першого уроку, продумувала до дрібниць, що скаже дітям, та коли галасливий натовп школярів увірвався до хати (перший урок проводила вдома), жахнулася: “Господи, та я ж їх не перекричу!”. Але кричати їй не потрібно було – діти слухали ледве не з розкритими ротами. За півроку її гуртківці організували виставку робіт. А випускниця Оля Грицюк розписала сувенірні дошки і подарувала на згадку усім вчителям.
У роботах Мельник Любові Федорівни крім червоного, чорного і жовтого кольорів, характерних для “петриківки”, є й голубий.
– Це колір поліського льону. Він гарно поєднується з основною гамою, - пояснює майстриня.
ЇЇ роботи не раз демонструвалися на виставках народних промислів у Ківерцях, Луцьку. Майстерність Люби оцінили і в столиці. На конкурсі художньої творчості інвалідів у 2003 році, організованому всеукраїнським журналом “Соціальний захист”, молоду майстриню з Волині було відзначено дипломом переможниці.
Вона виступила одним з ініціаторів створення в Ківерцівському районі організації інвалідів і заочних курсів петриківського розпису.
-Я навчилася техніки розпису заочно, то й інші зможуть, - аргументує своє рішення. – Розсилатиму учням ксерекопії методичних посібників, а вони мені – свої роботи. Навчання триватиме два роки. Цього часу достатньо,аби освоїти розпис.
Любину ініціативу підтримала місцева влада, виділила кошти на папір для ксерокопій, фарби, пензлики. У пошуку
учнів майстриня звернулася до ківерцівського
відділення обласної
асоціації “Особлива дитина”. Але, на жаль, там
не виявилося бажаючих
вчитися петриківському
розпису. Та майстриня
рук не опускає. Нема в
районі, то, напевне ж, в
області знайдуться. Люба, як то кажуть, робить ставку на сільських дітей, молодь. Їм, вважає, живеться тяжче, ніж міським ровесникам з вадами здоров’я. Тож запрошує усіх, хто хоче навчитись техніки декоративного розпису на заочних безкоштовних курсах, зателефонувати їй чи написати листа.
Телефон для контактів у селі Домашів 8 (265) 2–75-20. Писати Мельник Любові Федоровні слід на адресу: вулиця Лісова,12, село Домашів, Ківерцівського районну, 45213.1)
1) Сомова Є. Художниця з Домашева. // Волинь.-2005.-14липня.
Наші видання
Події та новини
12-03-2024
День знань про метеликів (14 березня).
5-03-2024
Інтерес до читання.
21-02-2024
Співпраця з бібліотекою.
Задати питання
Запрошуємо відвідати
- Міська бібліотека-філіал для дітей м. Ківерці
- Бібліотека-філіал с. Сокиричі
- Бібліотека-філіал с. Озеро
Слідкуйте за нами
Таланти Ківерцівщини
Статистика