Народні умільці. Коренепластика

Коренепластика особливий вид мистецтва, що відрізняється від традиційних. Тут важливо розуміти суть, форми. Коріння багато років ховалося під шаром землі та піску, і будучи одного разу викопаними, спочатку потребувало осмислення та сприйняття майстра і лишн після цього ставала зрозумілою його суть.

У будь-якого виробу, виконаного в стилі коренепластики, два автори – природа і людина. Природа створює початковий матеріал (найчастіше це коренева частина дерева з незвичайними, зігнутими формами і химерними наростами), а майстер формує з цього матеріалу конкретний виріб, сюжет, а то і цілу композицію.

Чи доводилося вам коли–небудь побувати у світі казки, омріяному ще з дитинства, світі неповторної краси і витонченості? Ні? То завітайте до оселі Галини Данилівни Міндер, жительки міста Ківерці, бо саме її майстерні руки створюють цю чарівну казку. Тут - справжнє диво! Казкові персонажі, декоративні панно, різноманітні тварини і птахи, чудові підсвічники, красиві вази, помережені узорами скриньки, королівське намисто, чудернацькі світильники – близько 50 робіт створених умілицею із коренів, гілок, наростів дерев. Ця «лісова скульптура» є одним із видів мистецтва, що називається коренепластикою.

У своїй роботі вона використовує природні форми матеріалу. Часто можна побачити, як в обрисах кореневищ дерев чи інших формах, творених природою, впізнаються образи людей, тварин, фантастичних істот. Треба просто розуміти, побачити цю красу. Але це лише підказує художнє рішення, дає поштовх задумці. А далі – справа майстра, іноді доводиться «втручатися» у природні форми, видозмінювати їх, а часто достатньо невеличкого штриха, щоб задум здійснився.
Відносно цього є гарний вислів: «Художник не створює красу, він лише забирає те, що заважає її побачити».

В щасливу мить, у світлий день, в ясну годину,
Запало в око, душу збурило людині
Усе, чим бавить природа в ріднім краї –
В людській уяві ожива і проростає.

В химернім танці тут злилися воєдино
Природи витвір і фантазія людини –
Потішить равлик нас – смішні у нього ріжки,
А ось - з рибалки куми два вертають пішки.

Папужки й равлики – гілляччя і коріння –
Натхненне вторгнення в природи володіння.
Хто долучився до цієї таємниці –
З творчих джерел напився чистої водиці.

Розум В. Й.

А народилася Галина Міндер 23 серпня 1968 року в с. Яревище Старовижівського району. Займається різьбярством. А з чого почалося? Ще з дитинства сподобалось спостерігати за роботою батька–столяра. Запах дерева ні з чим не можна порівняти! Захоплювалась мистецтвом екібани, пізніше стала цікавитися деревом. З самого початку це були сучки, корінчики, прутики, котрі перетворювалися на гномиків, звіряток…

Проблеми з вибором професії не було. Після школи поступила в Дубнівське професійно–технічне училище. Провчившись всього два тижні, злякалась, що не зможе навчатися художній різьбі по дереву. Залишила училище і влаштувалася на ковельську швейну фабрику. Але і там творча уява не давала спокою. Все хотілося будь–яку модель удосконалити, прикрасити. Тому через рік знову повернулась у Дубно. Цього разу в училище прийнали навіть без екзаменів. Їй поталанило бо потрапила до відомого майстра – різьбяра Миколи Петровича Бондарчука. Після закінчення навчання Галя працювала художником – оформлювачем у Старовижівському держлісгоспі та на льонозаводі. Але через скрутну економічну ситуацію художні промисли на цих підприємствах занепали. Та й сам льонозавод збанкрутів. Вона на «вільних хлібах».

- Коли йду лісом, то наперед не знаю, чи потрапить на очі якийсь цікавий матеріал.

Всі її роботи народжуються в душі. Спочатку вона виношує їх у думках. Правда, буває, як грім з ясного неба з'явиться ідея – і відразу ж бажання відтворити її в матеріалі. Заготовки знаходить в лісі. Іноді спеціально йде на пошуки, а буває, випадково щось цікаве потрапляє в руки. Сокира, пилка – інструменти аж ніяк не для тендітних жіночих рук. Але Галина здебільшого сама робить заготовки для скульптур природних форм. Спочатку заготовки обчищає від кори та моху. Так деревина зберігає свій колір. А потім уже фантазія підказує, що буде: підсвічник, бра, ваза, маска чи скульптурна композиція. Раніше лакувала свої роботи, а тепер залишає природне забарвлення.

Мабуть, доля Галини не спала, коли Бог ділив таланти. Ними обдарував дівчину дуже щедро. Вона і вишиває, в'яже гачком, плете макраме, і шиє одяг, і найкращий у селі перукар. Та й не кожен чоловік береться позмагатися з нею у риболовстві чи збиранні грибів. Її роботи залишились в Яревищенській і Залютівських церквах, де різьбою по дереву прикрашала іконостас, «царські ворота».