22-11-2012

Кажуть,  що час лікує душевні рани. Але рану в серці України, пов’язану з Голодомором 1932-33 рр., загоїти неможливо. Вона завжди нагадуватиме про те, як у людей відбирали хліб, забирали все, чим можна було  підтримувати життя. Сьогодні про  страшну статистику  Голодомору в Україні говорять на різних рівнях, в нашій країні і за її межами. На щедрому українському чорноземі вмирали у страшних муках  мільйони людей. Цей геноцид  був намаганням  знищити  саму душу народу, привести її  до повного  духовного рабства. На вшанування Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні в ЗОШ І-ІІІ ст. №1 відбулася година пам’яті «Дзвони зраненої пам’яті».

Ведучими заходу були учні 9 класу, класний керівник Стоцька Світлана Романівна, який було підготовлено спільно з працівниками  районної бібліотеки для дорослих та еколого-натуралістичним центром. Учнівська молодь перегорнула сумні сторінки історії України, на яких кривавим і чорним вписані  слова «голод», «голодомор».

Очевидиця тих жахливих подій, Дейна Галина Савелівна, розповідала присутнім про голодні, холодні 1932-1933 роки з великою скорботою. Зморені голодом, діти просили окраєць хліба, а матері збирали колоски, полову, лободу, різні трави, пекли зелені паляниці. Голод був викликаний непомірними хлібозаготівлями, які впровадила сталінська влада. Далі все переросло в конфіскацію нехлібного продовольства, їжі і заблокування голодуючих у своїй республіці.

Гостя  звернулася до школярів берегти і шанувати хліб, бо він – святий, пам’ятати про страшне лихоліття голодомору, зробити все для того, щоб ніколи подібна трагедія не спіткала Україну.

Хвилиною мовчання учасники   зустрічі вшанували пам’ять трагічно загиблих  українців.

Під час проведення заходу  учні мали змогу переглянути презентацію «Тоді нас міг врятувати хліб, тепер нас врятує пам’ять» та ознайомитися з виставкою-календарем «Минуле стукає в наші серця».